А осінь в казку запросила —
Прийшла до мене зранку.
Духмяним чаєм напоїла,
Всміхнулась тихо ранку.
Поклала листя на долоні,
Барвисті, мов жарини.
І шепче вітер на осонні
Про літні теплі днини.
Вона торкає все навколо,
Малює чарівний світ.
Дарує серцю знову спокій,
І ніжний багряний цвіт.
Хай казка ця не має краю,
Бо в ній душа бринить.
Я в осені любов пізнаю —
Вона в мені горить.
( Л. Медина.)
Немає коментарів:
Дописати коментар